Share, , Google Plus, Pinterest,

Posted in:

Привіт з 90-х

Комедія Олександра Бєляка як середня температура в палаті українського кіно

Режисер «Сотки» Олександр Бєляк гордо називає її «першою українською валютною комедією», а постери впевнено заявляють, що перед нами – «фільм, що притягує гроші». З одного боку, вже сама поява в Україні комерційного кіно – хороший знак, адже довгі роки митців зупиняла відсутність належного фінансування, а дистриб’юторів – потенційна неокупність вітчизняних стрічок. З іншого – виникає підозра, що доларові купюри на екрані – єдине, чи фільм може привабити глядача. То що це – сміливий крок уперед для українського кіно чи марна спроба загравати з найбанальшіними фантазіями?

Леопольд Барановського (Євген Капорін) – типовий невдаха з третьосортних анекдотів, слабохарактерний працівник супермаркету, над яким знущаються не лише колеги, а й начальниця (Катерина Кістень). При чому, знущання змальовуються десь як буллінг в підлітковій американській комедії – коли інший продавець виливає Леопольдові на голову пляшку молока, герой мовчки страждає та ще й вислуховує лекцію від керівниці. На щастя, страждання протагоніста триватимуть недовго, адже вже скоро до його рук потряпляє чарівний піджак, у кишені якого ніколи не закінчуються стодоларові купюри.

Поява магічного предмету – застарілий, але все ще доволі популярний художній засіб, особливо у комедійних фільмах. Гра з «Джуманджі», китайське печиво з «Чумової п’ятниці», іграшковий будиночок зі стрічки «З 13 в 30» та інші артефакти слугують каталізатором сюжету, змушуючи протагоніста усвідомити життєвий урок, знайти нових друзів та змінити власні погляди. Отримавши піджак, Леопольд розуміє лише одну річ: гроші – це добре. Схоже, сам режисер поділяє цей сентимент, адже фільм дуже швидко перетворюється на монтаж сцен з життя стереотипного багатія: Леопольд з’їдає усі страви з меню дорогого ресторану, купує авто та йде на шоппінг з кращим другом.

Демонстрація розкоші – не новий прийом в кіно, часом на цьому будуються повноцінні успішні франшизи. Але за відсутністю бюджету масштабів «50 відтінків сірого» Бєляк змушений знімати дедалі банальніші віньєтки. Ось герої їздять нічним містом на лімузині, ось вони відпочивають у бані, ось – розкидаються грошима в оточенні стриптизерок.

Вражає кількість локального продакт-плейсменту: логотипи брендів та закладів з’являються у кадрі ледь не частіше за самих героїв.

Треба визнати, дратівлива реклама дала хоч якийсь позитив – Олександр Бєляк дістав достатньо грошей, щоб забезпечити картину нормальним технічним обладнанням. На відміну від багатьох українських стрічок, «Сотка» не страждає від хиткої камери та нечіткої картинки, і це – одне з головних досягнень стрічки.

Сотка / Оригінальна назва

92 хв / ХРОНОМЕТРАЖ
1 березня 2018 / ПРЕМ’ЄРА

Комедія / ЖАНР

РЕЖИСЕР:
Олександр Бєляк

СЦЕНАРІЙ:
Олександр Бєляк

В РОЛЯХ:
Капорін Євген
Ієва Андрєєвайте
Дмитро Цинковський
Михайло Богдасаров
Нікіта Тарасов
Катерина Кістень
Олександр Пономарьов
Микита Биканов
Олексій Смолка

ПРОКАТНИК:
B&H Film Disrtibution

У світі «Сотки» є лише дві категорії дівчат: сексуально агресивні збоченки та безвольні утриманки багатих чоловіків

На жаль, банальний сюжет про переваги заможного життя – не єдине, що робить фільм схожим на фантазію тринадцятирічного фаната Джей-Зі. Образливі жарти про ЛГБТ-спільноту та національні меншини, туалетний гумор та, звісно, шаблонні жіночі персонажі лише доповнюють картину. Рішучі протагоністки ніколи не були сильною стороною українського кіно, але тут це доводиться до абсурду. У світі «Сотки» є лише дві категорії дівчат: сексуально агресивні збоченки та безвольні утриманки багатих чоловіків. Хоча сам режисер заявляє, що мораль фільму – те, що гроші – не головне, героїні його ж стрічки доводять протилежне.

У часи, коли весь світ говорить про боротьбу з домаганнями та рівні можливості для чоловіків і жінок, чути від протагоніста фрази на кшталт «Скільки ти коштуєш? Скільки мені треба грошей, щоб ти була моєю?» принаймі дивно.

Утім, певний натяк на гендерну рівність все же є – чоловічі персонажі теж несимпатичні, поверхневі та зациклені на матеріальних утіхах. Герой Євгена Капоріна – типовий блазень, який так і не еволюціонує у більш цікавого персонажа. Формально у стрічці є два антагоніста, вульгарний крикливий олігарх (Михайло Богдасаров) та його боягузливий племінник-кандидат в мери (Дмитро Цинковський). «Формально», бо серйозно спримайти такий тандем неможливо – в них надто багато карикатурності та показової безпричинної агресії. Про те, що племінник олігарха – поганий хлопець, ми дізнаємось завдяки сцені його побачення з нареченою. За три хвилини антагоніст влаштовую істерику на рівному місці, дає дівчині обручку з цирконієм (жах!), звинувачує її в тому, що вона краде його гроші та вимагає, щоб вона заплатила за вечерю. Навряд би навіть Крістофер Лі зміг врятувати настільки недолугу роль.

Оцінювати акторську роль складно і через те, що фільм знімали російською, а потім передублювали українською. Але те, що співак Олександр Пономарьов виглядає далеко не найменш професіональним учасником акторського складу – вже поганий знак.

Картина режисера Олександра Бєляка — не конкурент західним комедіям. У стрічки багато недоліків, але залишається сподіватися, що «Сотка» — лише одна з перших спроб українських кінематографістів, які рано чи пізно навчаться створювати справді цікавий масовий продукт.

Ratings in depth

  • #СпробуйтеЩеРаз
0.1 10

Review overview

Summary

Ratings in depth

  • #СпробуйтеЩеРаз
0.1 10